Двох загиблих Героїв провели козятинці у вічність, схиливши у скорботі голови та вшанувавши їх подвиг… Імена кожного з них навіки будуть вписані в історію визвольної боротьби українського народу…
Сьогодні зібралася громада на площі Героїв Майдану, щоб в останню земну путь провести волелюбних і самовідданих воїнів Олексія Маркітана та Юрія Фоміна, які загинули смертю хоробрих за наше з вами майбутнє на полі бою російсько-української війни.
33-річний Олексій Маркітан до шести років разом з бабусею та дідусем жив у селі Панасівка, а потім – пішов до першої школи, закінчивши яку, продовжив здобувати освіту у Вінницькому Міжнародному університеті розвитку людини «Україна».
Він був молодшим спеціалістом в галузі права, тож не дивно, що так цілеспрямовано пішов у бій захищати права й свободи українців. На строкову службу був призваний Олексій у 2008 році, а у зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації у липні 2022 року отримав ще одну повістку – на війну.
Після цього Олексій зі своєю коханою Наталею одружився, а вже в серпнійого призвали до військової частини №А1126 на посаду стрільця, 2-ї парашутно-десантної роти, 1-го парашутно-десантного батальйону.
Він виконував свій військовий обов’язок мужньо, стійко, героїчно… Та 25 грудня неподалік від населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району, що на території Луганської області, смертю хоробрих поліг він внаслідок ворожої атаки.
«У нього були великі плани на майбутнє. Він дуже любив подорожувати і хотів побачити увесь світ. Олексій був гарним сином та люблячим чоловіком. Мав золоті руки. Відповідальний, добросовісний та завжди врівноважений – таким запам’ятають Олексія його друзі та знайомі, таким Герой і залишався під час оборони України від ворога»,
в жалобі зазначає Козятинська міська рада.
Непоправною втратою стала й загибель Юрія Ігоровича Фоміна… У родині він – не єдиний Герой, який захищає Україну з висоти Небес… 7 червня 2019 загинув неподалік населеного пункту Світлодарськ Донецької області старший син Максим із позивним «Максон». Юнак служив у окремому загоні спецпризначення «АЗОВ».
Юрій після загибелі сина активно підтримував воїнів на передовій, а з початком повномасштабного вторгнення російської федерації пішов до військового комісаріату та записався до загону територіальної оборони. Згодом Юрія зарахували до особового складу військової частини А 7339, де він служив солдатом кулеметного відділення взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки.
Юрій народився 2 серпня 1978 року у селі Махаринці, де він пішов до школи, провчився два роки, але важка втрата дитинства – смерть мами – стала причиною його переводу до Козятинського інтернату. Згодом юнак поїхав навчатися до Херсону, але туга за рідним краєм повернула його назад до Махаринці. Одружившись, у 2003 році чоловік переїхав до Козятина, де в атмосфері любові та взаємопідтримки у родині зростали двоє хлопців Андрій та Максим.
Вони були найбільшим його досягненням, тому залишитися осторонь війни чоловік не міг ніяк. Він відчайдушно боровся за кожен сантиметр української землі, але 26 вересня внаслідок артилерійського обстрілу пункту постійної дислокації роти вогневої підтримки військової частини А 7339 неподалік від населеного пункту Дубова-Василівка Бахмутського району Донецької області отримав множинні вогнепальні осколкові поранення несумісні з життям.
«Він ніколи не залишався осторонь, бо був небайдужим до того, якою буде його Україна. Наша з вами Україна. На жаль, важко підібрати правильні слова. В цю гірку мить всією громадою поділяємо горе з сім’ями загиблих та схиляємо голову в глибокій скорботі»,
скорботно зазначає Козятинська міська рада.
Місце останнього спочинку Герої знайшли на Алеї Слави міського цвинтаря.
Малі Міста України висловлюють щирі співчуття рідним та близьким полеглих захисників.
Світла пам’ять мужнім і нескореним Героям!
