Медикиня добровольчого батальйону Госпітальєри на псевдонім “Роксі” з Обухівщини допомагає пораненим бійцям на фронті. Ірина має медичну освіту, до повномасштабного вторгнення мріяла відкрити свій салон.
Дівчина зізнається, що до останнього не могла повірити, що розпочалася повномасштабна війна. Тому 24 лютого, як зазвичай, почала збиратися на роботу. Однак, згодом дівчина почала ходити на чергування медиком до місцевої ТрО.
Пізніше Ірина пройшла вишкіл у Госпітальєрів і приєдналася до батальйону. Вона каже, що до цього мала безтурботне мирне життя, у якому були подорожі, вечірки та плани.
Зараз вона перебуває там, де не можна розтопити буржуйку, а світло дають вкрай рідко. Тож доводиться одягатися як цибулина.
Роксі розповідає історію, яка їй запам’яталася на фронті. Це було в серпні, коли поїхали забирати загиблого бійця.
Приїжджаємо на точку евакуації, де я дізнаюсь, що хлопець лише вчора повернувся з дому, лише на днях одружився… Далі відкриваю чорний мішок, а він… Лежить у вишиванці. Ще пам’ятаю, його документи лежали в кишені, трохи порвані, а дитячий малюнок — обережно загорнутий у два файлики. Досі болить,
розповіла медикиня.
Медикиня запевняє, що її завдання зараз — рятувати життя. Ірина пишається всіма захисниками та захисницями, зазначають Малі Міста України.
Після перемоги дівчина насамперед хоче поїхати на могили до побратимів та сказати: “Спіть спокійно, ми змогли…”.
