Кожна втрата, ніби ножем по серцю..Боляче, усе тіло зжимається, земля йде з-під ніг від того, які жахіття випали на долю нашої Батьківщини.. Щодня вона ховає своїх захисників, які ціною власного життя боронять нашу землю.. Знову сльози, чорні хустини, поховання та зламані долі..
Знову небеса заливали льодяним дощем дорогу до Алеї Героїв у Василькові. Знову ми проводили в останню путь Українського Героя.
Він народився 23 лютого, рашистські нелюди вбили його за 2 місяці до сорок п’ятого дня народження, зовсім молодим. Малий синочок залишився без батька, дружина без коханого чоловіка. Поруч з родиною біля труни побратими, друзі..
Немає слів висловити у дописі наскільки гіркі солоні сльози розпачу і жалю..
Ніколи не пробачимо ворогу загибель наших рідних, найкращих чоловіків, дівчат, братів, сестер.
Слава Українським Героям, що віддали своє життя і здоров’я за мирне та вільне життя українців. Слава Збройним Силам України!
Малі Міста України висловлюють щирі співчуття рідним та близьким героя..
