Втрата за втратою, Україна постійно у чорній хустині та зі сльозами на очах..Її сини, захищаючи свій народ, віддають свої життя, аби наша країна була звільнена від ворожої навали.. До останнього подиху вірні своїй присязі, непохитні у своїх думках та любові до Батьківщини..
Як багато героїв стали Воїнами Світла і тепер будуть оберігати нас з небес.. Так само і душа Олександра віднайшла вже вічний мир та спокій. Він загинув за кожного з нас..
Коровкін Олександр Юрійович народився 15 червня 1992 року у місті Брянка Луганської області. Дитинство його пройшло у невеличкому селі Поташня на Вінничині, де і отримав середню освіту.
Навчався на столяра у Києві. Потім пішов на строкову службу, служив у Дніпрі. Пізніше перевівся до Києва, поближче до коханої Ірини. Служив у лавах Національної гвардії України,
зазначає Фастівська міська рада.
У листопаді контракт із НГУ закінчився і Олександр повернувся до звичного життя. Ростив із коханою дружиною діток, займався побутовими справами. Але 24 лютого такий приємний звичний ритм життя в колі коханих людей зламала росія. Олександр одним з перших пішов до військкомату та став до лав ЗСУ.
Був вправним військовослужбовцем – стрільцем кулеметного взводу, добрим другом, надійним побратимом.
14 грудня 2022 року. Бої під Вугледаром. Українські захисники стоять бронею, обороняючи Україну. Ворог б’є нещадно… і обриває життя Героя Олександра Коровкіна…
Вдома на Олександра завжди чекатимуть дружина Ірина та двоє діток, сестра і брат, батьки..
Малі Міста України висловлюють щирі співчуття рідним та близьким..
