Ніщо не може погасити біль втрати, ніщо не може вгамувати той глибокий сум, який заполонив усю душу.. Як впоратись з ним – в голові лише питання..Нестерпно болить, нікуди не втікти та не сховатись від того страждання, яке переслідує кожного українця.
Убита горем мати самотньо стоїть над труною сина. Він загинув героїчно, захищаючи рідну Україну від ворога. Але це, на жаль, не зменшує її невимовного болю..Тепер вся громада – її діти. І її завдання підтримувати і допомагати. Адже це рана, яка завжди буде кровоточити..
Ірпінь попрощався з героєм.. За свою Батьківщину він боровся до останнього подиху. Він до кінця був вірний своїй присязі.
Не пробачимо, не забудемо той геноцид, що чинять росіяни на нашій землі.Вічна пам’ять Герою! Низький уклін матері, яка виховала такого сина!
Малі Міста України висловлюють щирі співчуття рідним та близьким героя..
