В нього мало бути все життя попереду, завжди усміхнений, цілеспрямований, доброзичливий. Андрій ткач – мужній та нескорений герой, який пішов захищати свій дім та свій народ..Смертю хоробрих він загинув за кожного з нас..
Це горе, глибину якого неможливо виміряти, бо це безодня сліз, відчаю, болю. Найстрашніше, що може бути у житті матері – хоронити своїх дітей.
Неможливо знайти слова, які б хоч трохи заспокоїли згорьоване материнське серце, пошматоване втратою золотої дитини, сина, її надії, її опори.
Мама загиблого Героя-захисник Андрія Ткача, Інна Вікторівна, мала двох синів- мала два крила, які тримали її на цій землі. Сьогодні проводжали в останню дорогу старшого – Андрія, який вже в березні минулого року пішов добровольцем до лав Національної Гвардії захищати Україну, свою родину, кожного з нас.
Люди вийшли з прапорами і квітами, на колінах вшанували світлу пам’ять юного Героя. 2 січня йому виповнилося 22. Стільки йому тепер назавжди..
Вічна слава! Вічна пам’ять!
Малі Міста України висловлюють щире співчуття рідним та близьким героя..
