У другій половині ХVІІІ ст. поруч із Бахмачем, що на Чернігівщині, було шість Біловезьких німецьких колоній із переселенців з-під Данцига та Франкфурта, де діяли лютеранська та римо-католицька церкви, з населенням, що за століття становило понад 1 тис. осіб.
Також у 1771 році тут був збудований дерев’яний костел Божої матері Ружанецької, архітектура якого поєднувала українські православні та німецькі католицькі стилістичні риси. Села компактного проживання німців на Чернігівщині були названі Грос-Вердер та Кляйн-Вердер, які у 1945 р. об’єднали в одне під назвою Зеленівка.
Аби заохотити німців розселятися територією України, їм надавались певні пільги: на 30 років звільнення від всіх податків, пільгове відкриття промислів навіть із припискою до них кріпаків, свобода віросповідання, наділ землі у вічне користування та звільнення від військової служби. Проте із приходом радянської влади все почало змінюватись. І не на краще.
Спочатку «продрозверстка», голод, далі – колективізація, розкуркулення, виселення до Сибіру, Друга світова війна.
Із культових споруд у Зеленівці вцілів тільки вказаний костел, проте в період комуністичних переслідувань із нього зняли хрести, дзвони, знесли бані, прибудували котельню та обладнали (як завжди це робилось за радянських часів у різних цервах) – спочатку зерносховище, а потім – клуб і кінотеатр.
Місцева німецька громада сподівається на відтворення костелу, відновлення його первісного вигляду та створення місцевого етнічного музею, пишуть Малі Міста України.
