#Черкаси Українці постійно намагаються допомогти хоробрим воїнам, які нині перебувають на лінії фронту. Хтось в’яже теплі вироби, щоб зима не була такою холодною для захисників, інші займаються плетінням сіток, які необхідні для маскування. Проте є й ті, хто власноруч готує домашню їжу для мужніх оборонців української землі. Серед них — Євген Компанець з міста Черкаси.
Чоловік разом зі своєю родиною: дружиною Тетяною, дочкою Яною та онуком займається виготовленням смаколиків для бійців. Вони ліплять та варять вареники з різною начинкою, починаючи з печінкового паштету і закінчуючи сиром та ягодами. Також серед страв, приготовлених сім’єю Компанців для українських захисників, — пироги, піца, квашена капуста, чебуреки, млинці, манники, гречаники, варення, борщова заправка. Крім цього, вони займались засоленням сала, огірків, помідорів.
Військовослужбовці 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади подарували пану Євгену та його родині жовто-блакитний стяг, на якому кожен з хоробрих захисників залишив свій підпис та послання. Прапор символізує вдячність та повагу до сім’ї Компанців, які докладають усіх зусиль, щоб допомогти нашим військовим.
Думаю, багатьом стало цікаво, як родина вирішила зайнятись цією справою.
За словами пана Євгена, все почалось із того, як його донька познайомилась з надзвичайними людьми, які займались виготовленням вареників для захисників. Через деякий час до цієї ініціативи долучилась і дружина чоловіка, проте він сам не брав у цьому участі. Вперше Євген Компанець почав допомагати у виготовленні пасок на Великоднє свято. 250 з них передали військовим, а 150 роздали тим, хто цього потребує.
“У мене ж робочі руки! Тим паче, ми декілька років тому займались домашньою випічкою, тож мої руки “пам’ятають” цю справу. Давайте ви по середах будете ходити ліпити вареники, а в інші дні ми можемо все це робити вдома,” — так розповів чоловік про своє звернення до рідних з бажанням допомогти.
Відомо, що спочатку родина займалась випічкою, проте зрозуміли, що вона втрачає свою м’якість і стає черствою. Тоді вони знайшли альтернативу — варити вареники та заморожувати. І, звичайно, це також клопіткий процес, адже навіть після того, як вони приготувались, слід дати час для того, щоб страва охолола, і лише тоді класти в морозильну камеру.
Часто з публікаціями героя сьогоднішньої історії ви могли стикатися на різних інтернет-платформах, і могли виникати питання стосовно того, чому чоловік користується візком. Зі слів пана Євгена, ще у 2011 році сталася непередбачувана ситуація: чоловік впав зі стелажа на складі, де працював. Тоді ж у лікарні він познайомився з коханою Тетяною. На той час вона працювала медсестрою, і після операції піклувалась про чоловіка.
“В один момент я запитав: “А давай жити разом?” і жінка погодилась. Вони спільно виховували двох дітей пані Тетяни. Згодом, після повноліття, син Євген змінив своє прізвище на Компанець.”
Родина з Черкас — приклад того, як, маючи бажання, можна творити добро та диво. Навіть у найскладніший час сім’я Компанців залишається щирими патріотами своєї країни та докладає всіх можливих зусиль, щоб допомогти нашим бійцям на фронті. Сьогодні, як ніколи, важливо пам’ятати, що допомога захисникам — це обов’язок кожного з нас. Навіть найменший вчинок може стати частиною великої справи, яка наближає нас до перемоги.
