На хвилі радості від масового обміну полонених, серед яких і героїчні захисники “Азовсталі”, чути й голоси рідних тих військових та цивільних, хто поки що залишається в руках росіян.
Серед викрадених — Вікторія Андруша, вчителька математики та інформатики Броварського ліцею № 5 ім. Василя Стуса. Востаннє родина бачила її 25 березня, коли до їхнього будинку у селі Старий Биків Чернігівської області увірвався підступний ворог. Вікторія живе у Броварах, але, коли місто почали обстрілювати, вона поїхала до батьків у Старий Биків.
Вже наступного дня після її приїзду, 27 лютого, село було окуповане. Людей не чіпали до того часу, як росіяни почали відводити техніку від Києва. Тоді якісь нові військові з’явилися. Одного дня вони пішли дворами, шукали зброю, солдатів, не знаю навіть, що. У батьків нишпорили скрізь – залізли в льох, на горище, в сарай, колупалися в сіні та соломі. Перевернули у будинку все – був повноцінний обшук,
повідомила сестра Ольга.
Нічого особливого рашисти не знайшли, але відібрали у господарів та їхньої доньки телефони, ноутбук, особисті речі, а її саму забрали, пишуть Малі Міста України. Нібито через те, що молода жінка повідомляла ЗСУ про пересування російських військ. Більше Вікторію родина не бачила.
Вони навіть до черевиків Вікиних причепилися, буцімто ті схожі на берці, а в нас у таких навіть діти ходять. Того дня ще мого дядька та сусіда забрали, тримали окремо від Віки та незабаром відпустили. Маму допитали, і вона повернулася додому, потім забрали ще раз. Звільнили її з підвалу односельці 31 березня, коли до села зайшла наша армія. Тоді ми від хлопців, яких теж утримували росіяни, довідалися, що Віки на той момент уже кілька днів у селі не було – розповіла Ольга.
Вони зрозуміли з розмов окупантів, що її вивезуть за межі України.
Віримо, що усі наші мужні захисники та громадяни у скорому часі повернуться додому!
