Моторошні вбивства, терор мирного населення, жорстокі бої на полі битви – так доказує свою зверхність ганебна й цинічна російська федерація, яка зі своїх телеекранів називає підлість захистом, а геноцид – братерством.
Щоб захистити свою Батьківщину від наруги рашистським режимом мужньо й самовіддано пішли в бій кращі з кращих представників нашого народу. Вони скроплюють нашу Перемогу своєю кров’ю, а ми проливаємо сльози непоправної втрати за кожним загиблим.
Сьогодні, 1 грудня, навіки попрощалася зі своїм захисником Дунаївецька територіальна громада, яка провела до місця останнього спочинку Євгена Чижука.
«Біль і смуток торкнулися сердець не лише рідних і близьких Євгена, а й односельців та мешканців Дунаєвеччини. Він мав би повернутись до рідної домівки з довгоочікуваною перемогою України, повернутись, щоб створити свою сім’ю і радіти безкрайнім просторам рідного села. Та, на жаль, повернувся, щоб навіки полягти у рідній землі…»,
в жалобі зазначає Дунаєвецька міська рада.
Під звуки духового оркестру пройшла похоронна процесія, залишивши ще один незагоюваний шрам на серцях земляків. Місце останнього спочинку Герой віднайшов у рідному селі Гірчична.
Малі Міста України висловлюють щирі співчуття рідним та близьким полеглого Героя.
Світла пам’ять мужньому і нескореному Євгену Чижуку!
