Перебуваючи на реабілітації після важкої контузії помер воїн із Шепетівського району. Він прагнув вилікуватися і повернутися до побратимів, щоб продовжити обороняти рідну землю від російського загарбника, але долучився до лав Воїнів Світла.
8 січня спинилося серце Героя Володимира Миколайовича Громика, яке не витримало пережитих на війні подій, а вчора, 10 січня, громада провела свого захисника до місця останнього спочинку.
Володимир народився у селі Кам’янка 18 лютого 1973 року, закінчив середню школу. Проживав же воїн останні роки у Шепетівці. У 2021 році він підписав контракт і став до лав ЗСУ. Він був солдатом-стрільцем 36 ОБР.
Тож із самого початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на нашу землю воїн перебував просто в епіцентрі війни – на Донеччині. Саме там, неподалік від селища Піски, у серпні Володимир отримав важку контузію, і звідтоді боровся за своє життя…
Громада попрощалася зі своїм захисником у Шепетівці, а заупокійну панахиду відправили у храмі села Кам’янка, де на місцевому сільському кладовищі з усіма військовими почестями поховали Героя.
«На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе родини Громиків та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі»,
зазначає у жалобі Улашанівська громада.
До свого 50-ліття захисник не дожив півтора місяці. Більше не зможуть обійняти його донька та син, котрий за прикладом батька захищає Батьківщину від рашистської орди; більше не спитають поради друзі, товариші, рідні та близькі, земляки та побратими, у чиїй пам’яті він назавжди залишився світлою та доброю людиною, справжнім патріотом своєї держави.
Малі Міста України висловлюють свої щирі співчуття рідним, близьким, друзям, товаришам, землякам і побратимам полеглого воїна.
Вічна пам’ять незламному Герою Володимиру Громику!
