Мужній син свого народу, самовідданий патріот України, сміливий і волелюбний захисник Юрій Олександрович Іщук повернувся додому після дев’яти місяців з того часу, як його визнали зниклим безвісти…
«Живими коридорами людської шани через Гайсин, Бережне, Гнатівку, Кущинці, повз Зятківці простяглась остання земна дорога Юрія Олександровича до місця його вічного спочинку. Ці коридори, сплетені з людського горя, сліз, гніву, патріотизму та безкінечної вдячності захисникам та захисницям»,
в жалобі зазначає Гайсинська міська рада.
Дружина, сестра, діти та онуки, рідні й близькі, друзі й товариші полеглого на війні Героя вже не зможуть обійняти його, спертися на його надійне плече, спитати поради, поділитися думками… Скільки всього стало для нас неможливим через те, що ми просто прагнули бути собою, а жорстокій сусідці-агресорці це не сподобалося…
Юрій Іщук був старшим стрільцем механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А2960. У 2018 році він підписав контракт, тож у лавах Збройних Сил України ніс службу в найгарячіших точках.
Так було і 24 лютого, коли російська федерація нагрянула на Україну з повномасштабною війною, Юрій виконував бойове завдання з охорони Антоновського мосту. Саме там чоловік отримав поранення, які виявилися несумісні з життям.
Тільки після звільнення Херсону з’явилася можливість ідентифікувати тіла загиблих тоді воїнів, серед них – і Юрій… Він повернувся додому на щиті… З усіма військовими почестями під стрілецькі залпи українського воїна поховали у рідній землі.
«Пам’ять про нашого героя Іщука Юрія Олександровича навіки залишиться в історії нашої громади, як взірець мужності, свободи та невимовного патріотизму, що став ціною в життя… Не існує в світі слів, щоб виразити наші співчуття, висловити нашу ненависть та лють до окупантів. Ніколи не пробачимо російським загарбникам, ніколи не забудемо полеглих захисників та захисниць!»,
сказав очільник громади Анатолій Ілліч.
«Наш захисник Юрій Олександрович знав ціну людському добру і плечу підтримки. У Мелешкові він народився, створив сім’ю, побудував дім, посадив багато дерев, народив та виховав прекрасних дітей, дочекався онуків, і повинен був лише радіти життю, але не судилося… Він був безкорисливо добрим, завжди готовим прийти на допомогу, і постійно посміхався. Таким запам’ятали його односельці»,
висловила свою думку в.о. старости Кіблицького старостинського округу Наталія Манелюк.
Малі Міста України висловлюють свої щирі співчуття рідним, близьким, друзям, товаришам, землякам і побратимам полеглого воїна.
Вічна пам’ять незламному Герою Юрію Іщуку!
