Коли почалась війна у 2014 році Сергій Варакін із позивним «Смайл» був волонтером, а вже зараз він командир роти снайперів в 58 окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Виговського.
До війни Сергій був підприємцем, але коли почалась війна він разом із друзями почав возити військовим ліки, продукти та техніку. Згодом приєднався до партизанських загонів, а зрештою і до ЗСУ.
Нині Сергій Варакін — командир взводу снайперів, підрозділ якого не виходив на ротацію з 2019 року, і до повномасштабного вторгнення знаходився у Донецькій області.
Прокинувшись в ніч на 24 лютого Сергій побачив пропущені дзвінки від командира бригади, який і повідомив йому про повномасштабне вторгнення. Свої перші бої снайпери вели на Київщині, де разом з 72-ю бригадою вони обороняли Мощун. Під час завдання по обороні, противнику не давали перейти річку Ірпінь.
На початку повномасштабного вторгнення рота Сергія Варакіна захищала Київщину, а після її звільнення перемістилася на Луганщину.
Сергій розповів, що після того, як вони прибули до Попасної, вони зрозуміли що з 2014 року ще нічого і не бачили та не були на війні. Ворог гатив по місту і було дуже страшно і було лише два вибори – або нормально заїхати в місто, або виїхати. Дві дороги до Попасної були жахливі, і яку б не обрав, то мав наслідки – то машині кінець, то хтось поранений.
Бої за місто точились аж до травня 2022-го року, і це була вже друга окупація Попасної. Пізніше снайпери почали працювати у Севєродонецьку, Рубіжному, Лисичанську, Білогорівці. Далі розпочався Донецький напрямок та Херсон, аж до самого звільнення міста.
Сергій Варакін поділився, що до нього в підрозділ можна потрапити за трьома критеріями.
- Ніхто не вживає алкоголю
- Готовність нести службу без зарплати, адже значна її частина йде на закупівлю приладь.
- В підрозділі ідеальна дисципліна.
Більшість військовослужбовців у підрозділі Варакіна – це чоловіки, але несуть службу у ньому і дві жінки. Сергій поділився, що не з однією жінкою він не прожив стільки, скільки прожив із своїми колегами протилежної статі, адже вони разом з 2016 року. Разом з тим, Варакін називає свій підрозділ сімʼю, яку потрібно оберігати та опікати.
Снайпери — це все. Розвідники, сапери, мінери, артилеристи, корегувальники, штурмовики. Як показали бої під Кремінною, нам доводилось підлазити впритул до окопів, щоб хоча б побачити ворога. Настільки була густа місцина. Зараз ми — багатофункціональний підрозділ. У нас з’явилися міномети, ударні дрони-камікадзе, БПЛА, “Стугни”, “Корсари”, кулемети. Керівництво нас почуло і зрозуміло, що так це може бути набагато ефективніше.
Сергій Варакін, як менеджер забезпечує підрозділ усім необхідним, в той час, як снайпер Василь розробляє операції по розвідці, збору даних. Після всіх прорахувань інформацію доповідають командирові, разом з тим діляться, як ефективно можна виконати завдання без втрат спеців.
Наш Василь за час повномасштабного вторгнення знищив 441 ворога, а у нас ні однієї втрати. Якби не він, мабуть, більшість мого підрозділу вже б давно загинули. Поранення бувають, але завдяки Василю, який планує операції, все вдається. Була у нас операція біля Бахмута. По Васі почав працювати танк. Він лежав на п’ятому поверсі. Танк стріляє в четвертий. Вася перебігає в протилежну сторону і снаряд прилітає саме туди, де він лежав. Він дуже фартовий.
Сергій не зміг не поділитися, з тим, як важко, коли бачиш, що накривають твоїх побратимів, а зробити з цим нічого не можеш, а бачити таке доводиться доволі часто.
На даний момент рота снайперів Сергія знаходиться на відновленні, а вже після відпочинку хлопці знову повернуться на передову, пишуть Малі Міста України.
