Квіти, квіти, квіти… Сльози безмірної жалоби скрапують на пелюстки, а з них – на засніжену землю… Таким живим коридором болю й скорботи зустрічають українці з поля бою захисників, які повертаються в рідні краї на щиті…
Попрощалася навіки зі своїм воїном і Грицівська громада Шепетівського району… Стали навколішки небайдужі грицівчани та схилили голови перед подвигом свого земляка Бориса Віталійовича Вільчинського. Майоріли синьо-жовті стяги, і білі сніги, що запорошили землю, кричали своєю чистотою про те, наскільки несправедливою є ця жорстока війна.

Борис Вільчинський до останнього подиху боронив територіальну цілісність України, та 24 листопада внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу неподалік Бахмута на Донеччині отримав множинні осколкові поранення, які виявилися несумісними з життям.
«Впевнений у собі, товариський, мужній, хоробрий воїн стояв на передових позиціях, захищаючи рідну землю від ворога. Задля перемоги України у цій жорстокій війні загинув під час виконання бойового завдання. Борис назавжди залишиться в серцях близьких друзів та бойових побратимів!»
в скорботі зазначають у Грицівській селищній раді.

Малі Міста України висловлюють свої щирі співчуття рідним, близьким, друзям, товаришам, землякам і побратимам полеглого воїна.
Вічна пам’ять незламному Герою Борису Вільчинському!