“Література – це щось нудне із шкільної програми” – багато, хто має таке уявлення. У когось таке враження склалося після якраз таки навчання, коли вчителі та викладачі не заохочували до класного сприйняття нашої рідної літератури.
Малі Міста України зібрали декілька чудових творів, в яких ви знайдете щось близьке для свого серця.
«Зачарована Десна»- Олександр Довженко
I хоч життя послало йому калюжу замiсть океану, душа в нього була океанська.
цитата з книги.
Кіноповість, яка сповнена найтеплішими спогадами, найгарнішими українськими пейзажами і найкращими моментами безтурботного дитинства. Через цю повість Довженко зміг пробудити ностальгію за дитинством, коли усе було безтурботно та бешкетливо. Читаючи, ви ніби спостерігаєте за кадрами із життя Довженка, разом проживаєте моменти, де особливо красиво змальовано зачаровану Десну. Дух режисера передався героям повісті, адже вони постають перед нами дуже колоритними і кінематографічними.
“Intermezzo” – Михайло Коцюбинський
Новела про людину, що тікає від шумного міста до безлюддя, тиші та чистоти. Цей твір варто прочитати у потрібному настрої у потрібний час. Адже новела наповнена атмосферою втечі до сонця, нив та трьох овечок. Вона огортає вас меланхолійно-самотнім настроєм, та просить заглянули у свої думки. Прочитавши, з’являється розслаблений стан, або ж бажання так само майнути кудись далеко від міста. Новела написана Коцюбинським про самого себе, про власну втому та вираження почуттів автора.
«Місто» – Валер’ян Підмогильний
Ця історія не про Париж, Прагу чи Нью Йорк, роман про рідне місто, рідний Київ. Трішки більше двохсот сторінок у яких викладене життя 1920-х: урбаністичне, живе і побутове. Картина показує місто очима головного героя Степана Радченка, юнака, який переїжджає із села до великого Києва у пошуках кращого життя. Історія про адаптацію, життєві вибори, стосунки між людьми та історико-культурний контекст тогочасної України. І усе це передано через палітру багатої української мови.
