На Київщині вже давно славиться своїм талантом майстриня-лялькарка з міста Обухів – Вікторія Дяченко. Її роботи завжди були виконані бездоганно й ними захоплюються не тільки в нашій країні, а й за кордоном.
Творча та креативна майстриня створює неймовірні ляльки, відтворює та реконструює відомі мотанки. Цього разу лялькарка з Обухова реконструювала найвідомішу мотанку Краю.
Дві ляльки «Княгиня та дружина» символізують образи нареченої та її подруги. Вони були створені як прототип дитячої гри на весільну тему. Діти з ентузіазмом готувалися до такого заходу: наряджалися у святкове вбрання, ретельно доглядали за собою і чекали на шишку від дружки або поцілунок від нареченої. Вважалося, що якщо когось з дітей пропустили, то ця дитина горда.
Композиція з особливою історією, представлена у Трипільському музеї. Це реконструкція ляльок Кіри Кононенко з Германівки.
Як і багато інших ляльок, Кіра Кононенко робила ці ляльки для своїх та сусідських дітей. Особливою рисою даного виробу було те, що у княгині на шиї була блакитна стрічка, яка означала, що наречена була напівсиротою. А червона означала, що наречена з повноцінної родини, хоча це було рідкісним випадком після війни.
Голова ляльки була зроблена зі скрученого у спіраль шматка тканини, на обличчі відсутній звичайний хрест, і сама лялька не має ні рук, ні ніг. Саме це відрізняє ляльку-мотанку від інших ляльок.
У Кіри Арсеніївни нелегка життєва стежина. На її плечах було виховання п’ятьох дітей та відбудовування будинку, бо чоловік так і не повернувся з фронту. Всупереч труднощам, вона знаходила розраду у виготовленні ляльок з підручних засобів, щоб потішити своїх дітей.
